Співвідношення попиту і пропозиції пасажирських перевезень на ж / д транспорті

Відносини між попитом і пропозицією на транспорті постійно змінюються, але вони взаємопов’язані. З традиційної економічної точки зору, попит і пропозиція на транспорт взаємодіють до тих пір, поки не буде досягнута рівновага між кількістю перевезень, яке ринок готовий використовувати за даною ціною, і кількістю, що поставляється для цього рівня цін. Зміни цін не тільки впливають на рівень транспортного попиту, але також можуть призвести до зміщення попиту на інші маршрути, альтернативні види транспорту і / або інші періоди часу. У середньостроковій або довгостроковій перспективі структурні зміни в цінах на транспорт можуть вплинути на вибір місця розташування окремих осіб і підприємств. Однак для транспортного сектора характерні деякі міркування, які ускладнюють відносини попиту і пропозиції. Сьогоднi дуже вигiдними стали квитки на поїзд Дніпропетровськ.

Вхідні витрати. Це витрати, понесені при експлуатації хоча б одного транспортного засобу в транспортній системі. У деяких секторах, зокрема, морського, залізничного та повітряного транспорту, вартість входу дуже висока, в той час як в інших, таких як автомобільні перевезення, вони дуже низькі. Високі вхідні витрати мають на увазі, що транспортні компанії будуть серйозно розглядати додатковий попит, перш ніж додавати нові потужності або нову інфраструктуру (або починати нову послугу). У ситуації низьких початкових витрат число компаній коливається в залежності від попиту. Коли вартість входу висока, поява нового гравця не є рідкістю, в той час як вибування часто є драматичним подією, пов’язаною з банкрутством. Отже, транспортна діяльність з високими вхідними витратами має тенденцію бути олигополистической, в той час як транспортна діяльність з низькими вхідними витратами, як правило, має багато конкурентів.

Державний сектор . Лише в деяких інших секторах економіки рівень участі громадськості вище, ніж в транспорті, що призводить до великих порушень в традиційних цінових механізмах. Забезпечення транспортною інфраструктурою, особливо дорогами, фінансувалося в основному урядами, а саме заради національної доступності та регіонального рівності. Транзитні системи також в значній мірі субсидуються для забезпечення доступності для міського населення і, зокрема, для найбіднішого сегмента, який вважається позбавленим мобільності. Тому транспортні витрати часто вважаються частково субсидованими. Державний контроль (і пряме володіння) також був важливий для декількох видів транспорту, таких як залізничні та повітряні перевезення в декількох країнах. Однак останні роки характеризувалися приватизацією і дерегуляцією.